ї діяльності, а посадовим особам Верховного Суду та апеляційних судів - приносити протести на вироки, ухвали, постанови у кримінальних справах.
  Тому нагляд за діяльністю нижчестоящих судів у тому розумінні, в якому він існував до 21 червня 2002 р., відсутній.
  Положення ч.2 коментованої статті, що констатує наявність обласних та інших судів такого рівня, не відповідають Закону України "Про судоустрій України".
  Відповідно до ст.18 Закону України "Про судоустрій України" систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.
  Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України (див. п.2 ст.25 Закону України "Про судоустрій України").
  Отже, редакція ст.24 КПК є застарілою.
  2. Відповідно до ст.129 Конституції України суди при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
  Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб законом заборонені.
  Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю можна розглядати як повноваження по розгляду кримінальних справ у апеляційному, касаційному порядку чи в порядку виключного провадження, по виявленню та усуненню у встановленому законом процесуальному порядку порушень закону, допущених нижчестоящими судами, як право прийняти рішення за скаргою чи поданням, залишити без зміни, скасувати чи змінити рішення суду, а також як здійснення інших повноважень з метою забезпечення правильного застосування судами законодавства.
  3. Верховний Суд України