чину, а також однаково ретельне виявлення обставин, що підтверджують вину обвинуваченого або спростовують її, а так само обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
  3. Під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмета доказування, з'ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі (див. ст.23, 64, 433 КПК), системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.
  4. Об'єктивність дослідження у пізнавальному аспекті полягає в ретельному аналізі всіх обставин кримінальної справи і справи в цілому у відповідності з встановленими фактами, у співставленні різних точок зору і припущень, а в психолого- етичному аспекті - у прагненні збирання, перевірки і оцінки доказів неупереджено, з однаковим офіційним ставленням до всіх учасників процесу та інших осіб, що беруть участь у справі, з максимальним уникненням обвинувального або виправдувального ухилів.
  5. Порушення вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи є практично незаперечною підставою для зміни або скасування судових рішень.
  6. Слід звернути увагу на те, що суд не названий серед суб'єктів, на яких покладається обов'язок всебічно, повно і об'єктивно досліджувати обставини справи, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого (див. ч.1 ст. 22 КПК). На перший погляд може здатися, що суд взагалі не повинен дотримуватись цього принципу. Це не так. Законодавець такою редакцією статті підкреслив роль суду як органу влади, що стоїть не поряд із сторонами в процесі, а над ними, забезпечуючи здійснення ними своїх процесуальних прав, створюючи рівні умови у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні