рокуратура, правоохоронні органи, повинні володіти українською мовою, а в разі необхідності - й іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків. Інакше вони не мають права виконувати свої службові обов'язки, у нашому випадку - здійснювати правосуддя. До таких осіб слід віднести суддю, народного засідателя, секретаря судового засідання, прокурора, слідчого і особу, що провадить дізнання. До цього переліку формально не можна ввести адвоката, хоча знання ним мови, якою провадиться судочинство, є безумовно бажаним.
  5. Відповідно до ст.19 КПК судочинство в Україні здійснюється українською мовою. Проте у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, селища, сільські населені пункти та їх сукупність) можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.
  У разі коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно- територіальних одиниць компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, судочинство здійснюється мовою, прийнятною для населення даної місцевості (див. ст.3, 18 Закону "Про мови в Українській РСР").
  6. Особами, що мають право користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом (див. ст.62, 92, 128, 270 КПК), є підозрюваний, обвинувачений (підсудний), його законний представник, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, спеціалісти, експерти, якщо вони не володіють мовою, якою провадиться судочинство.
  7. Юридична допомога громадянам і організаціям у зв'язку із судочинством