вирішенні кримінальних справ означає:
  - по-перше, їх незалежність від прямого впливу органів державної влади та службових осіб, представників громадських організацій, партій, рухів, фірм, угруповань, окремих громадян у вигляді висловлених "думок", "побажань" та варіантів вирішення справи;
  - по-друге, незалежність від вищестоящих судів, які, скасовуючи вирок і направляючи справу на новий розгляд, не мають права давати наперед оцінку доказів і визначати висновки нижчестоящого суду (див. ст.374 КПК);
  - по-третє, незалежність від висновків досудового слідства, висновків і зауважень учасників попереднього і судового розгляду справи, оцінок і пропозицій, викладених учасниками судових дебатів, підсудним у останньому слові;
  - по-четверте, у разі колегіального розгляду справи незалежність суддів один від одного, народних засідателів від суддів, суддів і народних засідателів від головуючого - кожен з них приймає рішення самостійно на підставі ретельної оцінки доказів і особистого внутрішнього переконання;
  - по-п'яте, незалежність і непідзвітність будь-кому, бо ніхто не має права вимагати від судді пояснення щодо розглянутих справ і тих справ, що знаходяться у його провадженні, або давати справи будь-кому для ознайомлення, крім спеціально передбачених законом випадків (див. ст.12 Закону України "Про статус суддів").
  5. Незалежність суддів забезпечується законодавчими гарантіями у вигляді: особливого порядку їх призначення, обрання, зупинення повноважень та звільнення з посади; особливого порядку присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченої процедури здійснення правосуддя; таємниці прийняття судового рішення і заборони її розголошення; заборони під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; відповідальності