відносяться сімейні стосунки, спосіб використання вільного від роботи часу, звички тощо.
  Беручи особисте життя під охорону закону, держава гарантує невтручання у сферу стосунків, в яких особа функціонує як відносно незалежний від держави й суспільства суб'єкт. Це надає особі можливість самій вирішувати, яка і в якому об'ємі інформація щодо її функціонування у цій сфері може бути доведена до відома інших суб'єктів.
  Слід зазначити, що процесуальними формами захисту особистого життя є передбачена ч.2 ст.20 КПК (див. коментар) можливість проведення закритого судового розгляду та встановлений ст.185 КПК (див. коментар) обов'язок слідчого під час обшуку або виїмки вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у приміщенні, де проводиться обшук.
  6. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, є злочином, передбаченим ст.163 КК. У той же час ч.3 коментованої статті визначає, що дії, які порушують особисте життя, недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, будуть законними у випадках, коли вони здійснюються на підставах і в порядку, встановлених КПК (див. ст.177-191 і відповідні коментарі).
  7. Для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, щодо них можуть здійснюватись заходи безпеки. Ці заходи можуть бути пов'язані з втручанням в особисте життя, з необхідністю порушення таємниці листування, телефонних розмов тощо. Тому необхідною умовою запровадження вказаних заходів безпеки ч.4 ст.14-1 визначає наявність відповідної письмової заяви або письмової згоди вказаних