підставі судового рішення.
  Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком.
  1. Ч.1 коментованої статті впроваджує у кримінально-процесуальне законодавство норми ч.2 ст.29 Конституції України, яка встановлює: "Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом". У порівнянні з раніше існуючим порядком, Конституція України демократизувала процес вживання заходів, що обмежують свободу людини, її особисту недоторканність. Тепер тільки суд своїм умотивованим рішенням і лише на підставі чинного законодавства може дозволити арешт людини і її тримання під вартою.
  2. Відповідно до ч.3-6 ст.29 Конституції України у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено мотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому мають бути невідкладно повідомлені мотиви арешту чи затримання, роз'яснені права та надана можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь- який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання мають бути негайно повідомлені родичі заарештованого чи затриманого.
  3. Розглядаючи дану статтю, слід враховувати зміст понять "недоторканність особи" та "право недоторканності особи".
  Недоторканність