усіма матеріалами справи.
  2. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (див. ст.7 КПК); дійовим каяттям (див. ст.7-2 КПК); застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (див. ст.9 КПК); передачею особи на поруки (див. ст.10 КПК) та із закінченням строків давності (див. ст.11-1 КПК) на суд покладається обов'язок з'ясувати думку потерпілого щодо закриття справи.
  Думка потерпілого повинна бути викладена ним письмово або зафіксована в протоколі судового засідання. Заперечення потерпілого щодо закриття справи може бути враховано при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, але ця думка не є обов'язковою для суду.
  У разі закриття справи суд повинен повідомити про це потерпілого або його представника. Йдеться про обов'язкове направлення або вручення потерпілому копії відповідної постанови. Це гарантує зазначеним учасникам кримінального судочинства їх право оскаржити рішення про закриття справи в апеляційному порядку.
  
  Стаття 13. Відновлення справи при відмові від поручительства
  Суд за наявності рішення колективу підприємства, установи чи організації, прийнятого на загальних зборах, про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року з дня передачі її на поруки не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, вирішує питання про кримінальну відповідальність цієї особи.
  Відновлення справи в цих випадках проводиться відповідно до глави 31 цього Кодексу.
  1. Згідно із ст.47 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є не остаточним, а носить умовний характер,