авин дається в4_600_67 ст.67 КК і розширенню не підлягає. Факт дачі обвинуваченим неправдивих показань, якщо він не пов'язаний з обмовою невинної особи, не повинен розцінюватися як обставина, що тягне за собою негативні правові наслідки для обвинуваченого.
  6. Зміст неправдивих показань обвинуваченого може бути різним: повне чи часткове визнання винності у вчиненні злочину або повне заперечення винності і окремих доказів. Але встановлення неправдивості визнання обвинуваченим своєї вини не може бути доказом його невинуватості, так само як факт неправдивості показань обвинуваченого, що заперечує свою винність, не може бути взятим за основу обвинувачення. Сам факт дачі неправдивих показань не трансформується в обвинувальний доказ, оскільки це суперечить засадам кримінального процесу, дотримання яких є обов'язковою умовою допустимості доказів.
  7. Право обвинуваченого на дачу показань включає в себе і право давати показання в найбільш зручний, на думку обвинуваченого, момент досудового чи судового слідства.
  8. Обвинувачений здійснює свій захист не тільки шляхом повідомлення даних, що відносяться до фактів справи, але й за допомогою пояснень цих фактів. Пояснення і показання, що не мають фактичних даних про обставини вчинення злочину, доказового значення не мають. Згідно з поняттям доказу в кримінальному процесі не можуть визнаватися доказами висновки і думки обвинуваченого щодо юридично значимих фактів. Не мають доказового значення і дані, повідомлені обвинуваченим без посилання на джерело інформації.
  9. Показання обвинуваченого, для того щоб стати доказами, повинні бути отримані при допиті на досудовому чи судовому слідстві. Ця ознака показань обвинуваченого характерна способом їх отримання і є підставою для їх відмежування від інших пояснень,