, повідомляючи слідчому (суду) вигадані або перекручені відомості, або коли заперечує обставини, які фактично мали місце. Замовчування відомих обставин або добросовісна помилка свідка щодо достовірності повідомлених ним даних не можуть розцінюватися як дача завідомо неправдивих показань.
  Порушення судом або суддею питання перед прокурором про притягнення до відповідальності свідка за завідомо неправдиві показання може мати місце лише одночасно з постановленням вироку (1_323див. ст.279 КПК), коли під час судового процесу вже дана оцінка всієї сукупності доказів у справі. Крім того, постановою слідчого або прокурора одночасно із закриттям справи, у якій свідок дав неправдиві свідчення може бути порушена проти такого свідка кримінальна справа.
  2. Під злісним ухиленням свідка від явки за викликом слідчого, прокурора, суду розуміється систематична неявка такого свідка без поважних причин після отримання ним відповідних повісток, а також приховування місця свого проживання, подання фіктивних документів про поважні причини неявки (фіктивний лікарняний листок про хворобу та ін.).
  3. Факт відмови свідка давати показання фіксується в протоколі допиту, іншої слідчої дії (очної ставки, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події) або в протоколі судового засідання. При цьому свідок може дати пояснення щодо причин відмови, яке також фіксується в протоколі.
  Свідок несе кримінальну відповідальність за відмову дати показання лише у разі, коли він мав можливість дати свідчення. Якщо ж він не дає показання через те, що йому нічого не відомо у справі або він не пам'ятає якихось важливих для слідства (суду) обставин, це не може розцінюватися як відмова давати показання.
  
  92>
  
  
  Стаття 72. Показання потерпілого
  
  
  Потерпілий