ксуватись у протоколах слідчих дій.
  Отже, мету слідчих дій доцільно визначати через збирання (формування) та перевірку доказів, а також встановлення обставин, що мають значення для розслідування кримінальної справи.
  Сукупність вимог щодо допустимих джерел доказів, мети слідчої дії, належності до предмета доказування певного об'єму і характеру відомостей, які необхідно отримати як достатню підставу для логічного висновку про можливість досягнення мети, складають специфічну програму прийняття суб'єктом доказування самостійного рішення щодо обрання найбільш ефективної слідчої дії й науково-технічних засобів, що за своїми цілями та механізмом проведення найбільш придатні для максимально повного і достовірного отримання потрібної інформації.
  Суб'єкт доказування самостійно обирає види слідчих дій, планує та організовує розслідування. Водночас в окремих випадках вказівки слідчому щодо проведення слідчих дій можуть давати прокурор (див. 1_142ч.1, 2 ст.114 КПК) або начальник слідчого відділу (1_143див. ст.114-1 КПК). Суттєвим фактором обрання виду та черговості проведення відповідних слідчих дій є визначення їх невідкладності. Їх нормативне закріплення не є можливим. При визначенні першочергових слідчих дій необхідно враховувати положення методики розслідування у даній категорії кримінальних справ, характер наявної інформації, динамічний розвиток слідчої ситуації у конкретній кримінальній справі тощо.
  Зокрема, у першу чергу необхідно проводити слідчі дії, спрямовані:
  - на фіксацію фактичних даних, які перебувають під загрозою зникнення (допит тяжкопораненого, особи похилого віку, пасажира на шляху переміщення, огляд місця події тощо);
  - на попередження спроб приховати, знищити або викривити відомості, що мають доказове значення (негайний обшук у