групи слідчих дій як підстава допускається й не процесуальна інформація (наприклад, допит свідка, проведення обшуку, освідування можуть проводитись за результатами оперативно-розшукових заходів). У цьому випадку важливо підкреслити, що застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій та використання результатів оперативно-розшукових заходів, які інколи називають непроцесуальними способами збирання і перевірки доказів, не утворюють змісту доказування, а лише мають по відношенню до нього забезпечувальний характер.
  4. Загальний для роду слідчих дій спосіб збирання доказів не виключає, а, навпаки, передбачає наявність особливостей для кожного виду самостійної слідчої дії. Кожна слідча дія у свою чергу утворює систему дій, засобів і прийомів для виявлення і збереження доказів кожного виду. Тобто найбільш загальні методи наукового пізнання (спостереження, порівняння, експеримент тощо) опосередковуються в якісно самостійні кримінально- процесуальні методи пізнання. Тому обрання певного виду слідчої дії повинно відповідати характеру джерела доказів та методам наукового пізнання, які передбачається застосувати для отримання відповідних фактичних даних. Причому для ефективного вирішення завдань кримінального судочинства та урахування закономірностей пізнання в кримінальному процесі закон диференціює способи збирання доказів, встановлюючи при цьому певну послідовність слідчих дій (наприклад, проведення очної ставки лише після отримання показань її учасників; установлення віку підозрюваного або обвинуваченого лише шляхом проведення експертизи тощо), а також мету і завдання кожної самостійної слідчої дії, порядок її проведення, процесуального оформлення, коло учасників.
  Аналіз кримінально-процесуального законодавства свідчить, що метою слідчих дій