інально-процесуальним законом громадянам та особам, що беруть участь у збиранні доказів. Відтак, збирання доказів було б точніше визначати як формування доказів, що складається з виконання органами досудового розслідування й судом пошукових, пізнавальних, посвідчувальних та правозабезпечувальних заходів.
  2. Система способів збирання доказів, що узагальнена для певних груп слідчих (судових) дій, закріплена у ст.66 КПК і передбачає наступні дії:
  - по виклику і допиту будь-якої особи (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, допит на очній ставці, складання протоколу у встановленому законом порядку);
  - по безпосередньому виявленню обставин предмета доказування, фактичних даних, що мають доказове значення (провадження у встановленому законом порядку огляду, освідування, виїмки, обшуку, затримання, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, їх процесуального оформлення);
  - по призначенню експертизи і отриманню висновку експерта (винесення постанови про призначення експертизи і ознайомлення з нею обвинуваченого; роз'яснення прав обвинуваченому, прав та обов'язків експерту; отримання зразків для порівняльного дослідження; вивчення висновку експерта, допит експерта та ін.);
  - вимогу до підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, у тому числі проведення ревізій (повідомлення в усній або письмовій формі, розгляд отриманих документів або предметів, їх процесуальне оформлення та приєднання до справи);
  - по представленню предметів і документів учасниками процесу, громадянами, установами, підприємствами і організаціями (отримання даних щодо наданого предмета, документа, їх огляд та процесуальне оформлення). Зауважимо, що використання у тексті ст.66 КПК терміну