непрямі докази належали до різних видів доказів.
  Критерієм поділу доказів на обвинувальні та виправдувальні є відношення змісту доказу до підозри та обвинувачення. У цьому зв'язку обвинувальними визнаються докази, що встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, вчинення його певною особою, вину даної особи, а також обставини, які обтяжують покарання (1_87див. ст.67 КК). Виправдувальні докази, навпаки, складають основу рішення щодо відсутності суспільно небезпечного діяння, невинуватості особи, або наявності обставин, що пом'якшують покарання (1_86див. ст.66 КК).
  Підставою розподілу доказів на первинні та похідні є наявність чи відсутність проміжних джерел фактичних даних (змісту доказу). Первинними у цьому відношенні будуть докази, отримані з першоджерела (наприклад, показання свідка-очевидця), а похідними - з другого чи наступного джерела (скажімо, показання свідка щодо фактів, які стали відомі йому зі слів іншої особи, так званого "свідка за слухом").
  Підставою поділу доказів на особисті та речові є різні види фактичних даних, механізму їх формування та використання. Особисті докази виходять від людини (показання, різні документи, у тому числі процесуальні, висновок експерта). Речові докази (1_99більш докладно див. ст.78 КПК) - це предмети матеріального світу, фрагменти речової обстановки (знаряддя злочину, предмети зі слідами злочину тощо).
  7. Критерії правових ознак доказів (належність, допустимість, достовірність, достатність) в законі не визначені, їх тлумачення наводиться в теорії доказового права. Так, належністю доказу визначається придатність фактичних даних, що містяться в доказі, для встановлення наявності чи відсутності обставин предмета доказування у конкретній кримінальній справі, перевірки обґрунтування висунутих