окази. Вони потенційно матимуть лише орієнтовне значення для проведення відповідних слідчих дій з метою формування доказів.
  5. Треба також чітко розрізняти докази як відомості про факти, обставини та їх процесуальні джерела, оскільки в окремих нормах КПК, коли мова йде про обов'язок суб'єктів доказування обґрунтовувати певні процесуальні рішення (1_258див. ч.2 ст.223 КПК, 1_381ч.1 ст.334 КПК та ін.), використовується загальне поняття доказу. Пленум Верховного Суду України вказав як на недолік, що замість аналізу всіх фактичних даних, які містяться в показаннях потерпілих, свідків та в інших джерелах доказів, суди посилаються лише на прізвища свідка, потерпілого або назву проведеної експертизи тощо (4_499_1див. постанову Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" № 5 від 29 червня 1990 р. (із змінами).
  Принципово важливим є також правило щодо доказів, які формуються в ході кримінально-процесуальної діяльності. Цим забезпечується максимальна надійність результатів доказування. Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, які у ч.2 ст.65 КПК визнані доказами, слід розглядати як виключення з цього правила, що не має абсолютного характеру. Протоколи проведення оперативно-розшукових заходів з відповідними додатками можуть бути використані для отримання доказів лише в тих випадках, коли будуть відомі джерело і способи отримання фактичних даних, що становитимуть зміст доказів. У іншому разі протоколи оперативно-розшукових заходів є лише підставами для проведення слідчих дій з метою отримання доказів.
   6. Хоча усі докази мають однакову