рактеру. Правильному визначенню мотиву сприяє встановлення мети злочинних дій, яка опосередкована мотивом (оскільки і мотив опосередкований метою), є бажаним (ідеальним) результатом, якого прагне досягти особа, і відповідає на запитання: для чого особа вчинює певну дію (в той час як мотив відповідає на запитання, чому особа вчиняє певну дію). Мотив і мета органічно взаємопов'язані, оскільки відображаються у суб'єктивній сфері людини. Інколи без визначення мети неможливо правильно усвідомити й зрозуміти мотив злочину, також як без мотиву неможливо усвідомити мету злочину. Відсутність у постанові про притягнення як обвинуваченого посилання на мотив (мету) вчинення злочину призведе до труднощів юридичної кваліфікації цього діяння й розмежування від подібних складів правопорушень.
  Отже, у загальному вигляді доказування вини і мотивів вчинення злочину вимагає встановлення:
  - обставин, які свідчать, що злочинні наслідки відбулись внаслідок дій підозрюваного (обвинуваченого);
  - факту, що вказана особа усвідомлювала протиправність своїх дій, які охоплюються видами і формами вини, передбаченими конкретним складом злочину;
  - ступеня вини обвинуваченого у вчиненні злочину, а при вчиненні даного злочину кількома особами - ступеня вини кожного з них;
  - досягнення підозрюваним (обвинуваченим) на час вчинення злочину віку кримінальної відповідальності (число, місяць, рік та місце народження);
  - психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
  - конкретних фактичних даних, які свідчать про збуджуючі підозрюваного, обвинуваченого приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликали у нього рішучість вчинити даний злочин;
  - фактичних даних, які б пояснювали, для чого особа