. ч.2, 3 ст.7-1 КПК).
  З постановою про направлення справи до суду прокурор або слідчий повинні ознайомити як обвинуваченого і його захисника, так і потерпілого або його представника. А в разі їх вимоги - ознайомити з усіма матеріалами справи та роз'яснити права, передбачені КПК (див. ч.4 ст.7-1 КПК).
  При розгляді справи, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, за наявності підстав, передбачених ст.48 КК, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.
  4. Суд на підставі ч.5 ст.7 КПК може своїм вироком звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо на час розгляду справи у суді вона не може вважатися суспільно небезпечною, оскільки виправилась, довівши це бездоганною поведінкою і чесним ставленням до праці.
  Аналогічно за ч.6 ст.7 КПК особа може бути за вироком суду звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання на підставах, передбачених ст.49 КК (у зв'язку із закінченням строку давності - див. коментар до ст.11-1 КПК) і ч.4, 5 ст.74 КК, де визначені загальні питання звільнення особи від покарання та його подальшого відбування.
  
  Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності
  Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку:
  1) з дійовим каяттям;
  2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
  3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу;
  4) з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;
  5) із закінченням