безпеки всі ці особи, незалежно від свого основного процесуального статусу, мають однакові права та обов'язки, передбачені коментованою статтею.
  Права і обов'язки учасників кримінального судочинства, передбачені коментованою статтею, є по суті додатковими до конкретного процесуального статусу певної особи як учасника кримінального судочинства. Вони ні в якому разі не змінюють основний статус цієї особи, наприклад, як свідка або як обвинуваченого.
  2. Право подавати клопотання про вжиття заходів безпеки належить не тільки вказаним особам, а й тим учасникам кримінального судочинства, щодо яких закон передбачає можливість застосування заходів безпеки. Подавати клопотання про скасування заходів безпеки мають право тільки особи, щодо яких такі заходи застосовані.
  Особи, взяті під захист, мають право знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки; вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки; оскаржувати незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурора або суду.
  Особи, щодо яких не прийнято рішення про забезпечення безпеки, мають право оскаржити відмову в застосуванні заходів безпеки прокурору або до суду.
  3. Основний обов'язок осіб, взятих під захист, полягає у виконанні необхідних умов здійснення заходів безпеки і законних вимог органів, які здійснюють заходи безпеки. Такими умовами можуть бути будь-які обмеження у спілкуванні (особистому, телефоном, листуванні) з тими чи іншими особами, обмеження у вільному пересуванні осіб, взятих під захист, тощо. При цьому обмеження можуть стосуватися як самої особи, яку взято під захист, так і членів її сім'ї або близьких родичів. Такий характер можливих вимог органів, які здійснюють