ю попередження чи розкриття їх злочинної діяльності (див. ст.43 КК). Склад злочину в діях особи буде відсутній і у разі її добровільної відмови від доведення злочину до кінця, якщо фактично вчинене нею не містить складу іншого злочину (див. ст.17 КК).
  4. Амністія - це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання осіб, які вчинили злочини, на підставі закону України про амністію. Дія цього закону поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності.
  Відповідно до ч.3 ст.92 Конституції України видання акту (закону) про амністію належить до компетенції Верховної Ради України. Загальні положення про амністію регулюються Законом України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р.
  Згідно з ч.3 коментованої статті амністія не застосовується, якщо проти цього заперечує обвинувачений (наприклад, він не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину). У такому випадку провадження в справі продовжується у звичайному порядку, справа направляється до суду, який розглядає її, і якщо вина підсудного доказана - постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання (див. ч.2, 3 ст.6 КПК).
  Помилування осіб здійснюється Президентом України, якому право на помилування надає п.27 ч.1 ст.106 Конституції України. Загальні положення про помилування відображені у Положенні про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.).
  На відміну від застосування закону про амністію, який не має персоніфікованого характеру і на підставі якого стосовно кожної конкретної особи має бути прийняте рішення про звільнення від покарання, при застосуванні помилування сам Указ є підставою для звільнення, оскільки він проголошений стосовно певної