о мають своїм наслідком суттєве обмеження суб'єктивних прав і свобод, потребує врегулювання провадження у кримінальних справах на самому вищому законодавчому рівні. Ця обставина у повній мірі врахована Конституцією України, у відповідності з п.14 ч.1 ст.92 якої судочинство віднесене до кола питань, що визначаються виключно законами України.
  3. Отже, провадження у кримінальних справах, як частина судочинства в Україні, у відповідності з її Конституцією повинно здійснюватись виключно у порядку, який встановлюється законом. Таким систематизованим законом, що визначає права і обов'язки учасників кримінально-процесуальних відносин і, таким чином, визначає порядок провадження у кримінальних справах, є цей Кримінально-процесуальний кодекс України, який був введений у дію з 1 квітня 1961 р.
  Встановлений Кодексом порядок провадження у кримінальних справах є обов'язковим для виконання всіма без винятку суб'єктами, що беруть у ньому участь.
  Кодекс складається з 8 розділів і 36 глав, які умовно поділяють на Загальну та Особливу частини. До Загальної частини входить перший розділ Кодексу "Загальні положення", який об'єднує норми, що стосуються усіх стадій і форм провадження кримінальних справ. Особлива частина об'єднує інші розділи Кодексу, в яких містяться норми, що регламентують кожну стадію провадження.
  4. Кримінально-процесуальний кодекс є найважливішим, але не єдиним законом, що регламентує провадження у кримінальних справах. Важливе значення мають також норми, які містяться в Конституції України , у Законах України "Про судоустрій України",""Про прокуратуру", "Про адвокатуру", " Про статус суддів", "Про оперативно-розшукову діяльність" та в ряді інших законодавчих актах.
  
  Стаття 2. Завдання кримінального судочинства
  Завданнями кримінального