пілого, так і цивільного позивача. Визнання особи цивільним позивачем за наявності для цього матеріальних і процесуальних підстав - не право, а обов'язок особи, яка веде кримінальний процес. Дізнавач, слідчий, прокурор, суддя зобов'язані роз'яснити особі, яка зазнала матеріальної або моральної шкоди від злочину, її право на пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі і забезпечити можливість здійснення цього права. Після винесення постанови про визнання цивільним позивачем роз'яснити особі також перелічені в ч.2 ст.50 процесуальні права.
  4. Цивільний позивач має у кримінальному процесі свій власний інтерес - встановлення факту заподіяння йому матеріальної чи (і) моральної шкоди злочинною поведінкою обвинуваченого (підсудного) та відшкодування (компенсацію) її. Надані йому процесуальні права мають своєю метою захистити цей інтерес. Право цивільного позивача підтримувати цивільний позов реалізується ним в діяльності, спрямованій на обґрунтування позовних вимог: характеру і розміру завданої злочином матеріальної шкоди; змісту моральної шкоди і суми її компенсації; підстав виникнення цих шкод тощо. Тому закон надає цивільному позивачеві права: подавати докази; заявляти клопотання щодо проведення відповідних його інтересу слідчих і судових дій та забезпечення заявленого ним позову; знайомитися з матеріалами справи після завершення досудового слідства, а якщо досудове слідство не провадилося, - після призначення справи до судового розгляду; брати участь в дослідженні доказів у судовому засіданні; давати пояснення, задавати запитання особам, які допитуються в суді; оглядати речові докази і документи, ставити на вирішення експертів питання, що пов'язані з цивільним позовом (в судовому засіданні цивільний позивач користується рівними правами