своїми даними, на надання своїх пояснень відомим слідству і суду фактам. Показання потерпілого заносяться до протоколу, який складається особою, яка провадить дізнання, слідчим, а в суді - до протоколу судового засідання.
  Потерпілий може відмовитись давати показання. Але якщо потерпілий дає показання і вони є неправдивими, то він може бути притягнений до кримінальної відповідальності за 4_600_384ст.384 КК за дачу завідомо неправдивих показань.
  10. Право потерпілого подавати докази означає, що потерпілий може надавати в розпорядження особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду інформацію, якою він володіє, про обставини злочину, а також предмети, документи, якщо вони мають відношення до справи. Доказами вони можуть стати лише в разі їх належного процесуального оформлення.
  Одним із способів подавати докази потерпілим є його право заявляти клопотання щодо проведення тих чи інших слідчих дій, спрямованих на одержання доказів (про здійснення обшуку, огляду, освідування та ін.).
  11. Підставою для активного і ефективного захисту потерпілим своїх інтересів є знання ним обставин справи та їх викладення у матеріалах справи. Законодавець надає потерпілому право знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилось, - після призначення справи до судового розгляду.
  12. Змінами до КПК, що були внесені у 2001 р., розширені права потерпілого під час судового розгляду кримінальної справи, і йому надане право брати участь у судових дебатах.
  13. Перелік прав потерпілого наведений у ст.49, не є вичерпним. Так, потерпілий має право бути повідомленим про день і час судового розгляду; висловлювати свою думку про порядок дослідження доказів під час судового слідства; знайомитися