особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді, суду.
  Особа визнається потерпілим незалежно від віку, фізичного та психічного стану, а також від її дієздатності. Якщо особа, визнана потерпілим, не є в повній мірі дієздатною, то в справі повинен брати участь законний представник такої особи.
  5. Особа визнається потерпілим певним процесуальним актом - постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого і судді або ухвалою суду. Підставою для визнання особи потерпілим є фактичні дані, які свідчать про заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди. У постанові чи ухвалі необхідно зазначати, яку саме шкоду заподіяно, характер заподіяної шкоди та в чому конкретно вона виявилась.
  Фізична шкода полягає у заподіянні тілесних ушкоджень, нанесенні побоїв, заподіянні будь-якої шкоди здоров'ю людини. Так, якщо результатом злочину є тілесні ушкодження, які вимагають певного лікування, то це є фізична шкода. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі злочинним посяганням (4_787_1див. постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р.). Майнова шкода - це шкода, завдана майновим правам і інтересам фізичних осіб. Як правило, вона пов'язана із втратою чи пошкодженням власності, матеріальними витратами, які настали внаслідок злочину.
  6. Особа визнається потерпілим не лише після закінчення злочинного посягання. У справах при фактичному заподіянні моральної, фізичної або майнової шкоди визнання потерпілим повинно відбуватися і у разі підготовки до злочину чи замаху на його вчинення.
  7. Якщо внаслідок злочину настала смерть особи, то права потерпілого