к, що не узгоджується з вимогами4_255_63 ст.63 Конституції України, яка наділяє особу правом відмовитися від показань щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів. Не є підозрюваними в процесуальному розумінні і не мають цього процесуального статусу також особи, щодо яких одержані оперативно-розшукові дані про їх причетність до злочину, а також кримінально-процесуальні докази, які дозволяють запідозрити таких осіб у вчиненні злочину, але цих доказів недостатньо для притягнення їх як обвинувачених.
  3. Для визнання особи підозрюваним необхідні фактичні і юридичні підстави. Фактичні - це дані (відомості), які, з одного боку, вказують на особу, яка вчинила злочин, а з другого, - що ця особа буде робити спробу протидіяти встановленню обставин справи, ухилятися від слідства чи продовжувати злочинну діяльність. Кримінально-процесуальний закон визначає формальні ситуації, які дають підставу для обґрунтованого припущення, що дана особа вчинила злочин (застання її при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; виявлення явних слідів злочину на особі, на її одязі, при ній або в її житлі тощо). Перелічені в законі (1_133див. ст.106 КПК) ситуації є підставою для затримання (короткочасного арешту) такої особи. Застосування до неї запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого вимагає наявності достатніх підстав (фактичних даних, відомостей) для цього (1_178див. ст.148 КПК). Фактичні підстави визначають юридичні - складання органом дізнання протоколу затримання або постанови слідчим, прокурором чи суддею про затримання особи чи вжиття до неї запобіжного заходу (1_133див. ч.3 ст.106, 1_144ст.115,1_198 ст.165-2 КПК).
  4. Визнання особи підозрюваним не обумовлене вимогою закону переконливо довести вчинення нею злочину,