ню справи.
  Про порядок забезпечення безпеки названих осіб див. коментар до 1_66ст.52-1-52-5 КПК.
  16. Право підсудного на останнє слово, з яким він звертається насамперед до суду, а також до учасників судового розгляду і всіх присутніх в залі судового засідання, - це особливий засіб захисту підсудним своїх інтересів, а останнє його слово - невід'ємна складова частина відправлення правосуддя у кримінальній справі. Підсудний вправі скористатись останнім словом, але вправі і відмовитися від нього з поясненням чи без пояснення причин. Ненадання останнього слова або безпідставне його обмеження є грубим порушенням права підсудного на захист і становить безумовну підставу для скасування вироку (1_417див. п.13 ч.2 ст.370 КПК).
  Про порядок надання останнього слова підсудному та його зміст див. коментар до1_366 ст.319 КПК.
  17. Об'єм прав обвинуваченого, перелічених в коментованій статті, далеко не вичерпний. Крім перелічених, обвинувачений має й інші права, зокрема: у разі призначення експертизи ознайомитися з постановою про її призначення, просити призначити певного експерта з числа вказаних ним експертів, після проведення експертизи ознайомитися з її матеріалами та висновком експерта (1_232див. ст.197, 1_237202 КПК); при допиті написати свої показання власноручно (1_176див. ст.146 КПК); давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді на своїй рідній мові; безкоштовно користуватися послугами перекладача (1_26див. ст.19 КПК); право на колегіальний розгляд його справи судом, якщо санкція статті, за якою кваліфікується його діяння передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років (див. 1_24ч.2 ст.17 КПК); заперечувати проти закриття кримінальної справи на підставі акта амністії