Дане право є однією з важливих гарантій забезпечення презумпції невинуватості (див. ст.62 Конституції України) та реалізації конституційного права громадян на захист від обвинувачення (див. ст.59, п.6 ч.3 ст.129 Конституції України). Своє право на захист від пред'явленого обвинувачення обвинувачений реалізує як особисто, так і з допомогою захисника (див. коментар дост.44-48 КПК). Обвинувачений, щодо якого вжито запобіжний захід - взяття під варту, має право на побачення зі своїм захисником до першого допиту як обвинуваченого. Після пред'явленого обвинувачення і допиту кількість таких побачень та їх тривалість не можуть обмежуватися. Для забезпечення цього права важливо, щоб побачення відбувалися у конфіденційній обстановці (наодинці). Присутність працівників правоохоронних органів та працівників місць попереднього ув'язнення на таких побаченнях не допускається. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями від 30 серпня 1955 р. (ООН, 1984 р.) встановлюють вимогу, щоб побачення ув'язненого з його юридичним радником (захисником) відбувалися поза слухом працівників названих органів, хоч і на їх очах. На адміністрацію місць попереднього ув'язнення покладається обов'язок забезпечити умови для проведення побачень (див. ст.12 Закону України "Про попереднє ув'язнення").
  9. Право обвинуваченого подавати докази полягає в тому, що він може у встановленому законом процесуальному порядку подавати слідчому чи іншим органам, які ведуть процес, докази щодо обставин, які охоплюються предметом доказування у даній справі (див. ст.64 КПК), зокрема: давати особисті показання, передавати предмети, що можуть бути речовими доказами, а також документи, які мають значення для справи. Всі подані обвинуваченим докази мають бути процесуально закріплені і приєднані