центральною процесуальною фігурою. Обвинуваченим фізична особа може стати лише після порушення кримінальної справи і з моменту винесення слідчим (див. ст.131, 132 КПК) або прокурором (див. п.5 ч.1 ст.227 КПК) постанови про притягнення до відповідальності цієї особи як обвинуваченого. Винесення такої постанови є юридичним фактом, що засвідчує виникнення кримінально-процесуальних правовідносин з участю нового суб'єкта процесу, його учасника - обвинуваченого. У справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів обвинуваченим особа стає з моменту складання прокурором обвинувального висновку (див. коментар до ст.430), а в справах приватного обвинувачення - з моменту порушення суддею кримінальної справи і призначення її до розгляду (див. коментар до ст.251).
  2. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого має бути винесена в установленому законом порядку. Для цього необхідні фактичні і юридичні підстави. Постанова виноситься лише тоді, коли слідчим зібрані і перевірені у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку та оцінені в сукупності докази, яких буде достатньо для сформування у слідчого на цей час внутрішнього переконання, що злочин вчинено саме цією особою (див. коментар до ст.131, 132).
  3. Обвинувачений - родове поняття. Після призначення суддею справи до судового розгляду він стає підсудним, а після проголошення обвинувального вироку - засудженим. Оскільки підсудний і засуджений (до вступу вироку в законну силу) є поняттями родовими, то вони користуються всіма правами обвинуваченого з конкретизацією на відповідну стадію кримінального процесу.
  4. З часу винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого вона (особа) наділяється процесуальними правами, а також на неї покладаються процесуальні обов'язки.