ави, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим судам.
  1. З поняттям підсудності пов'язане вирішення питання про те, який суд уповноважений розглядати ту чи іншу справу по суті. Підсудність кримінальної справи визначається її ознаками, які вказують, до компетенції якого суду віднесено розгляд справи у першій інстанції. Тож інститут підсудності відіграє організаційну роль у кримінально-процесуальних відносинах, розмежовуючи повноваження судів щодо розгляду ними кримінальних справ лише у першій інстанції.
  Повноваження ж судів щодо розгляду справ у апеляційній та касаційній інстанціях залежить від того, в якому суді розглядалась справа по суті і який суд є вищестоящим для цього суду. Тобто питання про розгляд справ в апеляційній та касаційній інстанціях визначається "автоматично".
  2. У теорії кримінального процесу прийнято виділяти такі види підсудності: предметну, територіальну, спеціальну, персональну, альтернативну, за зв'язком справ.
  Предметна підсудність (вона ще називається родовою) залежить від тяжкості злочину та його кваліфікації за обвинувальним висновком. Тобто - це розмежування повноважень судів для розгляду справ по суті по вертикалі (див. ст.33, 34 КПК).
  Місцеві суди розглядають значну кількість кримінальних справ. Предметна підсудність цих судів визначається шляхом виключення із їхніх повноважень розгляду справ про злочини, віднесені до підсудності вищестоящих судів (апеляційних судів).
  Територіальна (місцева) підсудність пов'язана з місцем вчинення злочину (див. коментар дост.37 КПК).
  Спеціальна та персональна підсудність визначаються особливостями суб'єктів. Це підсудність військових судів (в залежності від військових звань) та підсудність справ про злочини суддів.
  Альтернативна підсудність - це визначення