ї України містить норму, у відповідності з якою у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. На цій підставі будь-які зміни чи доповнення до кримінально-процесуального закону, які скасовують чи обмежують те чи інше процесуальне право учасника процесу, незалежно від того, перебуває певна справа у провадженні чи ні, будуть такими, що суперечать Конституції, а тому є недійсними з моменту свого прийняття і не можуть мати ні зворотної, ні прямої дії.
  7. Ч.3 статті, що коментується, встановлює загальне правило, у відповідності з яким норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справах про злочини, скоєні іноземними громадянами. Відповідно до ст.1 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. іноземним громадянином (іноземцем) є особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави (або держав).
  У той же час норми КПК не застосовуються щодо осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності. Дипломатичні представники іноземних держав та деякі інші особи наділені дипломатичною недоторканністю (дипломатичним імунітетом) рядом міжнародно-правових актів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і чинним законодавством України (наприклад Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р, Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Конвенцією про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946 р., відповідними міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, Законом України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р., Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних