ін не бажає засудження і покарання винних осіб.
  У ч.3 ст.27, яка виключає можливість закриття справи за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним, передбачаються випадки, коли справа при відсутності скарги потерпілого була порушена прокурором, а не іншою особою, і саме у зв'язку з вчиненням злочинів, передбачених ст.125, ч.1 ст.126, 356 (щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян) та ч.1 ст.152 КК.
  Якщо справа була порушена, хоча й за наявності скарги потерпілого, органом дізнання, слідчим за ознаками злочинів, передбачених ст.125, ч.1 ст.126, ст.356 КК, або прокурором у зв'язку із вчиненням інших злочинів, а в судовому засіданні суд перекваліфікує дії обвинуваченого на вказані статті КК, справа може бути закрита за примиренням сторін.
  18. Пленум Верховного Суду України роз'яснив: коли суд дійде висновку про необхідність змінити кваліфікацію злочину, у вчиненні якого підсудний обвинувачується, на статтю кримінального закону, що передбачає відповідальність за злочин, справа про який порушується не інакше як за скаргою потерпілого,то він (суд) може перекваліфікувати дії підсудного й постановити обвинувальний вирок лише за наявності в справі скарги потерпілого або його усної заяви в судовому засіданні про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності, викладеної в протоколі судового засідання, а також за наявності інших підстав, передбачених ст.27 КПК. За відсутності цих вимог справа підлягає закриттю на підставі п.7 ст.6 КПК (див. п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого" № 2 від 25 січня 1974р.).
  Закриття справи судом першої, апеляційної, касаційної інстанції чи в порядку виключного провадження