но шкоду правам та інтересам окремих громадян) та ч.1 ст.152 КК, порушуються лише за скаргою потерпілого.
  2. У справах про злочини, вказані в ч.1 ст.27 КПК, провадження можливе в залежності від волевиявлення приватного обвинувача, який має право розпоряджатися обвинуваченням: за його волевиявленням порушується кримінальна справа суддею (судом); він має право в будь-який момент судового розгляду (до моменту видалення суду, судді в нарадчу кімнату для постановлення вироку) відмовитися від обвинувачення, в тому числі й примиритися з обвинуваченням, що тягне за собою закриття справи.
  Приводом до порушення кримінальної справи є скарга потерпілого, яка подається безпосередньо до суду.
  Якщо потерпілий визнаний недієздатним або обмежено дієздатним, справа може бути порушена за скаргою його законного представника. Законними представниками є батьки, опікуни, піклувальники даної особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває особа (див. ст.32 КПК).
  3. Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які пред'являються до обвинувального висновку (див. ст.251 КПК). Зокрема, у скарзі повинно бути вказано: суд, до якого подається скарга; відомості про заявника - потерпілого чи його законного представника, яким подається скарга; про обставини злочину, вчиненого обвинуваченим; про місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину; якщо обвинувачених кілька, вказується, які конкретно дії вчинив кожний з них; наводяться докази, що підтверджують вчинення злочину. У скарзі повинно бути прохання порушити кримінальну справу щодо конкретної особи (осіб); наведені відомості про обвинуваченого чи кожного з них, якщо їх кілька; коротко сформульоване обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний