говірна Сторона, на території якої війська розміщені чи будуть зупинятися, чи перетинати транзитом); 2) власті ж Країни, що приймає, повинні здійснювати юрисдикцію над військовослужбовцями чи особами цивільного складу, а також членами їх сімей щодо правопорушень, здійснених на її території, і карати відповідно до свого закону. Разом з тим, що стосується правопорушень, що впливають на безпеку Країни (а саме: державної зради, саботажу, шпигунства чи порушення будь-якого закону, що має відношення до державних таємниць чи до таємниць, що стосуються національної оборони цієї Країни), то: 1) військові власті Країни, що відправляє, мають право здійснювати виключну юрисдикцію над особами та карати їх відповідно до свого військового закону, а не закону Країни, що відправляє; 2) власті Країни, що приймає, мають право здійснювати виключну юрисдикцію над військовослужбовцями чи особами цивільного складу та членами їх сімей, і карати відповідно до свого закону, а не закону Країни, що відправляє. У випадках, коли право здійснення юрисдикції є паралельним, повинні застосовуватись такі правила: 1) військові власті Країни, що відправляє, мають першочергове право здійснення юрисдикції над військовослужбовцями чи особами цивільного складу відносно: а) правопорушень, здійснених однією особою проти власності чи безпеки даної держави, правопорушень, здійснених однією особою проти особи чи власності іншого військовослужбовця або члена цивільного складу даної держави, або члена їх сімей; б) правопорушень, що виникли через будь-який вчинок чи упущення при виконанні службових обов'язків; 2) у випадку будь-якого іншого правопорушення власті Країни, що приймає, мають першочергове право на здійснення юрисдикції; 3) якщо держава, маючи першочергове право, вирішує не здійснювати юрисдикцію, вона повинна сповістити власті іншої країни так скоро, як