ризначатися не вище мінімальної межі за старим законом і не вище максимальної межі за новим законом, а коли, навпаки, максимальна межа покарання того самого виду у новому законі є вищою (більшою), а мінімальна - нижчою (меншою), то покарання має призначатися не вище максимальної межі за старим законом і не вище мінімальної межі за новим законом.
  6. Якщо з часу вчинення злочину і до часу засудження особи закон про кримінальну відповідальність змінювався більш ніж один раз, то застосовуватися має найбільш сприятливий для винного закон із усіх, що були чинними у цей період.
  7. При визначенні зворотної дії закону про кримінальну відповідальність стосовно триваючих і продовжуваних злочинів слід виходити із часу вчинення цих злочинів (про час вчинення злочину див. коментар до ст. 4). Якщо ж триваючий чи продовжуваний злочин почався під час дії старого закону і вчинювався під час дії нового закону, який пом'якшує кримінальну відповідальність за відповідне діяння, може бути застосований новий закон.
  Конституція України (статті 58, 147).
  Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 p. (cm. II).
  Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. Ратифікований Україною 19 .жовтня 1973 p. (cm. 15).
  Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 р. Ратифікована Україною 17 липня 1997p. (cm. 7).
  КПК (ст. 409).
  Рішення КС у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № 6-pnQOOO від 19 квітня 2000 р.
  Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
  1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
  2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
  3. Злочин визнається вчиненим на