попередити настання наслідків вчиненого діяння. Позбавлення ж її такої можливості означатиме звуження існуючого права особи на її добровільну відмову від доведення злочину до кінця, що су-перечитиме ч. З ст. 22 Конституції України.
  Таким чином, дію або бездіяльність у контексті ч. З ст. 4 слід розуміти більш широко, ніж звичайно, тобто як такі, що в окремих випадках враховують наявність і наслідків, які перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з ними та настання яких передбачалось особою або повинно було і могло передбачатися нею.
  Конституція України (ч. З cm. 22, ч. З cm. 57, ст. 58, частини 2 і 5 cm. 94, ст. 152).
  Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. (cm. II).
  Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 p. (cm. 15).
  КПК (статті 64 і 371).
  Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 p. (cm. 44).
  Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 p. (cm. 9).
  Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 p. (cm. 20).
  Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. (гл. 6.10).
  Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» № 503/97 від 10 червня 1997 р.
  Рішення КС у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів № 1 рп/99 від 9 лютого 1999 р. (п. 2).
  Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
  1. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
  2. Закон про кримінальну