шкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином.
  8. Кримінальна справа, порушена за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони (якщо не було перевищення її меж), підлягає закриттю за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 КПК).
  Конституція України (статті 27, 55).
  КПК (cm. 6).
  ЦК (ст. 1169).
  Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (статті 12-І 5-1).
  Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 p. (cm. 26).
  Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р. (сиг. 22).
  Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (cm. 18).
  Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (статті 60-63, 195-202).
  Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 p. (cm. 19).
  Постанова ПВС № 1 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».
  Постанова ПВС № 8 від 26 червня 1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров 'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (п. 4).
  Стаття 37. Уявна оборона
  1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
  2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості