нією частиною статті Особливої частини КК.
  Повторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за вчинення одного чи кількох злочинів, які утворюють повторність; тому на практиці можливі ситуації, коли вчинені винною особою злочинні діяння підпадатимуть під ззнаки одночасно і повторності, і рецидиву злочинів (ст. 34).
  Повторність злочинів виникає і в тих випадках, коли один, декілька або й усі зло-4ини, які її утворюють, вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів є не-іакінченими і кваліфікуються як замахи чи готування.
  3. Згідно з ч. 2 ст. 32 не є повторністю продовжуваний злочин - злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реаліза-іією єдиного злочинного наміру винної особи. Тотожні діяння, з яких складається про-іовжуваний злочин, можуть самі по собі (кожне окремо) бути і такими, що містять всі )знаки самостійного злочину, і такими, що за інших обставин розглядалися б лише як нші правопорушення (наприклад, адміністративні). Продовжуваний злочин починаєть-;я вчиненням першого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних ііянь, які складають цей злочин.
  Єдиний злочинний намір, який об'єднує злочинні діяння при вчиненні продовжуваного злочину, як особливий вид умисної форми вини, має місце тоді, коли винний, за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різний час не одне, а декілька (два чи більше) тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату. Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, як правило, виникає у винного ще до вчинення першого із діянь, які складають продовжуваний злочин. Водночас він може виникнути і в процесі вчинення першого діяння.
  Наявність ознак продовжуваного злочину з точки зору кваліфікації