ьна відмова при незакінченому злочині (ст. 17).
  5. Відповідно до КК 1960 p. кримінальне караним визнавалось готування до злочину будь-якої тяжкості. КК 2001 p. пов'язує караність готування до злочину зі ступенем тяжкості злочину (див. ст. 12 та коментар до неї), виключаючи кримінальну відповідальність за готування до вчинення злочину невеликої тяжкості. Особи, засуджені за готування до злочину за ч. 1 ст. 17 та відповідними статтями Особливої частини КК 1960 p., якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості, підлягають звільненню від покарання (п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 p.).
  Стаття 15. Замах на злочин
  1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
  2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
  3. Замах на вчинення злочину е незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від п волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
  1. Наведене у ст. 15 визначення замаху на злочин, порівняно з таким визначенням, яке давав КК 1960 p., містить дві новели: 1) на законодавчому рівні закріплено, що стадія замаху можлива лише у злочинах, вчинюваних з прямим умислом; 2) шляхом використання терміна діяння уточнено, що замах на злочин може набувати форми як активних дій, так і бездіяльності (наприклад, мати не годує новонародженого, бажаючи його смерті, лікар, маючи на меті позбавлення життя тяжко хворого, не надає йому належної медичної допомоги). На відміну від