застосування амністіїв Україні" від 1 жовтня 1996р. (ст. З).
  Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу в редакції від 18 червня 1999 р. (ч. 5 cm. 37).
  Закон України "Про державну таємницю" у редакції від 21 вересня 1999р. (ст.23).
  Закон України "Про громадянство" від 18 січня 2001 р. (п. 2ч. 5 cm. 9, ч. 1 cm. 10).
  Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001 р.
  Положения про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене указом Президента України від 10 червня 1993 р. №198 (п. 25).
  Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
  1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
  2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
  1. Усі вчинювані злочини поділяються на закінчені та незакінчені. Якщо особа повністю реалізувала злочинний намір і вчинила закінчений злочин, то необхідність виділяти будь-які етапи кримінальної діяльності відсутня. Така необхідність виникає у разі недоведення задуманого злочину до його логічного завершення. Злочин може бути не доведений до кінця з двох причин, які виключають одна одну: 1) за волею особи, в поведінці якої вбачається добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17); 2) всупереч волі особи, винної у скоєнні незакінченого злочину, - готування (ст. 14) або замаху (ст. 15).
  Закон (ст. 13) виокремлює три стадії вчинення кримінальне караного діяння: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин; 3) закінчений злочин. Вони розрізняються за характером діянь, моментом їх припинення, ступенем реалізації злочинного наміру. Перші дві стадії визнаються різновидами незакінч&ного (розпочатого) злочину (попередньої злочинної діяльності).
  2. Усі три вказані стадії не обов'язково мають місце