об'єднань. У разі реального панування прав людини в суспільному житті якраз і виникають підстави констатувати реалізацію принципу верховенства права. Верховенство права, інтерпретоване як пріоритетність у суспільстві насамперед прав людини, проявляється головним чином у таких рисах державного і суспільного життя:
  — закріплення в конституційному та інших законах державиосновних прав людини (закони, які їм суперечать, є неправовими);
  — панування в суспільному та державному житті таких законів, котрі виражають волю більшості або всього населення
  44
  країни, втілюючи при цьому загальнолюдські цінності та ідеали насамперед права і свободи людини;
  — врегулювання відносин між особою і державою на основізагальнодозволенного принципу: «Особі дозволено чинити все,що прямо не заборонено законом»;
  — взаємовідповідальність особи і держави.
  Наведені ознаки є, власне, суттєвими рисами і правової держави, що нею проголосила себе.Україна в Конституції (ст. 1).
  Аналогічне (хоча й не цілком тотожне) розуміння верховенства права можна зустріти і в юридичній практиці сучасної України. Так, у постанові Пленуму Верховного Суду № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вперше в історії українського судочинства сформульовано таке положення: «Відповідно до ст. 8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя... При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 22 Конституції, закріплені в ній права і свободи людини та громадянина не є вичерпними» (п. 1). Такий підхід найвищого органу в