|
непослідовність Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» полягає, по-перше, в передбаченні ним повернення (компенсації) будівлі та іншого майна не як загальнообов'язкового правила, а по можливості. По-друге, йдеться не про всі збитки, завдані громадянинові, а лише про вартість будівель та майна. По-третє, в цьому Законі зазначається, що не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів. Проте в Конституції України встановлюється, що самі ці акти можуть бути визнані незаконними, а відтак, підстава набуття права власності у держави і в подальшому в інших осіб на націоналізоване майно відсутня, бо законодавство України як правової держави виходить із загального постулату про те, що у недобросовісного набувача не виникає права власності. По-четверте, згідно з ст. 268 ЦК на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконними правових актів органу державної влади, яким порушено його право власності або інше речеве право, строки позовної давності не поширюються. Тому відповідні позови можуть бути вчинені в будь-який час, почина-
282
ючиз 1917 р., а не обмежуватися трирічним строком, перебіг якого починається з моменту набрання чинності Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ст. 5).
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права
і обов'язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Коментоване положення спрямоване на формування |