ми обмеженнями; можливості судового заперечення вилучення державою майна з власності; справедливої компенсації державою власнику майнових втрат.
  Загальні засади обмеження права власності містяться й уст. 319 ЦК, інших законах. Вихідним є положення про те, щовласність зобов'язує. Це дозволяє передбачати в законодавствіможливості обмеження чи припинення діяльності власника абовстановлення зобов'язання допустити обмежене користуванняйого майном іншими особами. Обмеження права власності стосуються можливостей мати певні об'єкти на праві власності, порядку їх використання (це стосується насамперед земельних ділянок та житлових приміщень, які повинні використовуватисявідповідно до їх цільового призначення) та утримання (наприклад, національних, культурних та історичних цінностей), іншихособливостей здійснення правомочностей власника. Обмежуютьправо власності також сервітути, емфітевзіс, суперфіцій (глави32-34 ЦК). ПІ
  220
  Обмеження права приватної власності можуть передбачатися законами, виникати з договорів та встановлюватися судовими рішеннями.
  Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
  Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
  Держава забезпечує захист конкуренціїу підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
  Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
  Конституція України містить цілу низку норм, які, однак, не є систематизованими в окремий конституційно-правовий інститут, але утворюють у сукупності певну