ть. Із ч. З ст. 4 випливає, що часом вчинення: а) одноактного злочину з формальним, у т. ч. усіченим складом, є день вчинення відповідної дії чи бездіяльності;
  
  б) злочину" який характеризується двома діями, - день вчинення останньої дії; в) продовжуваного злочину - день вчинення останнього із тотожних діянь, які, будучи об'єднані єдиним злочинним наміром, утворюють вказаний вид одиничного злочину; г) триваючого злочину, який полягає у-тривало му порушенні особою покладених на неї законом обов'язків, - день їх припинення за волею або всупереч волі винного (затримання особи, явка з повинною, до бровільне виконання обов'язку, покладеного на особу під загрозою кримінального переслідування), або з часу настання подій які
  
  трансформують його поведінку у незлочинну (наприклад, викрадення у винного зброї, яка .незаконно зберігалась, смерть дитини, від утримання якої у формі сплати аліментів ухилявся винний), д) незакінченого злочину (якщо злочин було перервано на стадії готування чи замаху) - день, коли він був припинений з причин, що не залежали від волі винного
  
  Часом вчинення закінченого злочину з матеріальним складом є час настання суспільне небезпечних наслідків Такий висновок ґрунтується на тому, що а) відповідно до ст 2 підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК Якщо ж наслідки є обов'язковою ознакою відповідного складу злочину, то їх відсутність виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності і, відтак, не дає змогу визнати вчинену нею дію або бездіяльність злочином, б) готування до злочину і замах на злочин, які у контексті ч 3 ст 4 можуть визнаватися дією, час