режністю. Каяття, як пом'якшуюча відповідальність обставина, завжди має бути дійовим (активним), а добровільна відмова може виражатись і у бездіяльності. Якщо при добровільній відмові від доj ведення злочину до кінця мотивація може бути різною, то сам термін дійове каяття передбачає, що мотивом цієї посткримінальної поведінки є моральні спонукання.
  
  5. Про особливості добровільної відмови співучасників див. ст. 31 та коментар до неї.
  
  Постанова ПВС від 27 березня 1992р.№4 "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" (п. 19).
  
  Постанова ПВС від 1 квітня 1994 p. № 1 "Про судову практику в справах про
  
  злочини проти життя і здоров'я людини" (п. п. 6, 23)
  
  Постанова ПВС від 7 жовтня 1994 р. № 12 " Про судову практику в справах про хабарництво" (п.п. 11,15).
  
  Постанова ПВС від 7 липня 1995 p. № 9 "Про судову практику в справах про
  
  Бандитизм" (п. 3).
  Розділ IV ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ`ЄКТ ЗЛОЧИНУ)
  Стаття 18. Суб'єкт злочину
  
  1. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
  
  2. Спеціальним суб'єктом злочину е фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.
  
  1. Суб'єкт злочину є одним із елементів складу злочину, без якого не може наставати кримінальна відповідальність. Особа може нести кримінальну відповідальність за вчинений нею злочин, якщо вона; 1) є фізичною особою, тобто людиною; 2) є осудною; 3) досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Зазначені ознаки є загальними юридичними ознаками суб'єкта