дки для такої особи. Але вважається, що ініціювати процедуру перегляду діяльності представника або захисника мають зацікавлені особи, а не суд чи інші державні установи.
  Законопроектом передбачено, що Міністерство юстиції України здійс-нює координацію державної політики із створення і забезпечення функ-
  66
  
  ГЛАВА 1. Стаття 12
  ~снування системи надання правової допомоги. Це положення надає Мі-о верству юстиції широкі повноваження, які практично не обмежені, оскільки зумовлені прийняттям нормативних актів, які регламентувати-муть повноваження Мін'юсту у сфері надання правової допомоги. Під ко-зрдинацією можна розуміти будь-які дії представників Мін'юсту та його управлінь на місцях, оскільки останні входять до його складу.
  У статті 4 згаданого законопроекту дається поняття «правова допомога та її принципи», згідно з яким правова допомога - це послуги правового ха-рактеру, метою яких є реалізація і захист прав, свобод та законних інте-ресів фізичної особи, прав та законних інтересів юридичної особи. Але формула цієї норми настільки загальна, що вона ледве сприймається в кон-тексті всього законопроекту. Коротко і без зайвих прикрас виходить, що правова допомога - це послуги, але з певною метою. Водночас у законопро-екті йдеться про можливість уповноважених осіб діяти в інтересах грома-дян і юридичних осіб на підставі ліцензії, яка пов'язана з господарською діяльністю. Отже, з цього випливає, що правова допомога - це вид госпо-дарської діяльності. Крім того, види правової допомоги перераховані у ст. 8 законопроекту, тому вважається доцільним узгодити зміст правової допо-моги, який викладено у цій нормі, з іншими нормами законопроекту.
  Серед принципів правової допомоги слід звернути увагу на принцип професійності та компетентності - наявності у суб'єктів надання правової допомоги - фізичних осіб