ного на правову допомогу шляхом встановлення ефек-тивних засобів представництва і захисту прав і свобод осіб. Проте, на нашу думку, ця норма має декларативний і не зовсім виважений характер, оскільки в її змісті вжито термін «ефективних засобів представництва і за-хисту прав і свобод осіб», який не розкрито у законопроекті. Проаналізу-вавши цей законопроект, можна з впевненістю говорити про його спрямо-ваність - підпорядкувати Міністерству юстиції до останнього часу вільних юристів, створити ще один Фонд, контролювати кошти, що виділяються на безоплатну правову допомогу, а також запропонувати громадянам загальні і не зовсім прозорі способи отримання безоплатної правової допомоги, про що мова піде далі.
  У законопроекті зазначається, що держава сприяє конкуренції щодо надання кваліфікованої правової допомоги усіма суб'єктами її надання.
  Але яка може бути конкуренція при наданні «кваліфікованої правової допомоги усіма суб'єктами її надання»? Тобто можна створити умови, коли конкуруватимуть суб'єкти, які надають правову допомогу, але це вже має місце й без цього законопроекту. Держава може штучно намагатися підвищити рівень надання правової допомоги, для чого можна створити штучні перепони при отриманні статусу суб'єкта, який вправі надавати правову допомогу. Під гаслом боротьби за компетентність правової допомоги може пройти боротьба з тими юристами, які не подобаються владним структурам, професіоналами, які тільки випустилися з ВНЗ і не можуть знайти собі сфери діяльності. Врешті-решт, потрібно, щоб громадяни самі мали можливість обрати собі представника або захисника, а останні мали можливість легально працювати у сфері надання правової допомоги. Некомпетентність же, виявлена при захисті прав громадян, має викликати не тільки негативну оцінку діяльності представника, а й адміністративні наслідки