ня діяльності адвокатів саме цьому акту. У законопроекті йдеться про адвокатів як суб'єктів надання правової допомоги, але існують також об'єднання адвокатів, які також можуть забезпечувати громадян та юридичних осіб правовою допомогою на платній та безоплатній основі. Говорячи про безоплатну правову допомогу, слід підкреслити, що кодекси (КПК,
  16 Фурса СЯ. Про правову допомогу // Юриспруденція: Теорія і практика.-
  2005. -№10(12).-С. 38-55.
  17 На нашу думку, незважаючи на виявлені зауваження, Закон «Про правову
  допомогу» все-таки буде прийнято, а тому громадянам та фахівцям доцільно оз
  найомитися із загальним аналізом його змісту, оскільки він істотно впливатиме
  на права і громадян, і фахівців.
  65
  
  РОЗДІЛІ, ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  ЩІК, КАС) мають визначати випадки надання безоплатної правової допо-моги, а не лише згадувати про залучення адвокатів до участі у справі.
  Дія законопроекту не поширюється на надання правової допомоги орга-нами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, нотаріусами, об'єд-наннями громадян, юридичними особами, для яких надання правової допо-моги не є основним видом діяльності (аудиторські компанії, юридичні клініки, утворені вищими навчальними закладами, тощо), патентними повіреними, а також близькими родичами, опікунами та піклувальниками, іншими особами, які здійснюють представництво та захист інтересів особи.
  На думку авторів, насамперед державні установи мають ставати на за-хист прав громадян у суді, оскільки це обов'язок держави. Зміст такої діяльності державних і муніципальних установ нині має місце у ст. 45 ЦПК. У запропонованому законопроекті ці органи відсторонені від надання правової допомоги громадянам.
  У статті 3 законопроекту зазначається, що держава забезпечує ре-алізацію права