в інтересах яких ці заяви пре-д'явлено, мають право також розпоряджатися на власний розсуд своїми правами щодо предмета (об'єкта) спору. Це положення можна підкріпити посиланням на ч. 2 ст. 46 ЦПК, де йдеться про те, що відмова органів та інших осіб, які відповідно до ст. 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на
  63
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
  Винятком є звернення до суду особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Якщо ж особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подано заяву, не підтримає своїх позовних вимог, то тільки за такої умови суд залишає заяву без розгляду. Це положення закону додатково свідчить про вільне розпорядження особою, яка бере участь у справі, предметом спору. Але зразу слід зазначити, що така свобода не повинна розцінюватися як свавілля, оскільки уся процесуальна діяльність, яка спрямовуватиметься на реалізацію повноважень особи щодо розпорядження предметом спору, має здійснюватися відповідно до закону. Тобто особа може відмовитися від позову, але така процедура відмови врегульована у статтях 31, 205, 206 ЦПК. Особа, відмовляючись від позову, має бути попереджена судом про наслідки такої відмови та після прийняття її судом - про закриття провадження у справі. Суд повинен роз'яснити особі зміст ч. З ст. 206 ЦПК, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
  3. У частині 3 даної норми зазначається, що у разі, якщо дії законних представників, до яких можна віднести батьків, опікунів, піклувальників відповідно