допомогу у цивільних і кримінальних справах (Москва, 06.12.1985 р.);
  • Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сірійською Арабською Республікою про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах (Москва, 15.11.1984 р.);
  • Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Туніською Республікою про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах (Москва, 26.06.1984 р.);
  • Конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Іта
  лійською Республікою про правову допомогу у цивільних справах
  № 4210 (Рим, 25.01.1979 р.);
  • Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фін
  ляндською Республікою про правовий захист і правову допомогу у ци
  вільних, сімейних і кримінальних справах (Хельсінкі, 11.08.1978 р.);
  • Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Албанією про надання правової допомоги у цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах (Москва, 30.06.1958 р.);
  • Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Францією про передачу судових і нотаріальних документів і виконання судових доручень у цивільних і торгових справах (Париж, 11.08.1936 р.);
  
  ГЛАВА 1. Стаття 2
  Безпосередньо міжнародними договорами регламентуються питання міжнародної підсудності справ, якщо громадяни перебувають під юрисдикцією різних країн. Прикладом цього може бути ст. 111 ЦПК.
  На відміну від норм матеріального права, процесуальні норми є більш динамічними, оскільки встановлюють процедуру розгляду справи і не стосуються матеріальної суті розглядуваного судом спору. Тому при внесенні змін у ЦПК його норми мають застосовуватися, в основному, з моменту набрання ними чинності. Наприклад, коли постає питання про застосування процедури попереднього судового засідання, яке регламентоване ст. 130 ЦПК, то вона мала застосовуватися