кі беруть участь у справі.
  Отже, суддя з власної ініціативи не може вирішувати питання про стягнення аліментів, він постановляє рішення тільки на підставі заявлених вимог іншими особами, які звертаються з такими вимогами до суду. Якщо йдеться про захист державою інтересів дитини, то суд як правозахисний орган держави може повідомити певних суб'єктів, які можуть звернутися до суду з метою захисту інтересів інших суб'єктів (ст. 45 ЦПК) про знаходження такої справи у його провадженні, може залучити їх до участі у справі (ст. 45, ч. З ст. 11 ЦПК).
  Заяву про стягнення аліментів в інтересах дитини можуть пред'явити до суду орган опіки та піклування чи прокурор, а також заінтересовані особи. Раніше, до 1996 р., у ч. 7 ст. 203 ЦПК існувало положення про те,
  62
  
  ГЛАВА 1. Стаття 11
  що залежно від з'ясованих обставин справи, суд може вийти за межі заявлених позивачем вимог, коли це необхідно було для захисту прав та охоро-нюваних законом інтересів державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій та їх об'єднань, інших громадських організацій або громадян.
  Але у 1996 р. у ЦПК було внесено зміни та доповнення, отож характер слідчого процесу змінився на змагальний, а сам принцип змагальності знайшов тоді своє закріплення у статтях 15, 15і, ЗО ЦПК 1963 р. Виходячи з положення статей 10, 11 ЦПК кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не повинен виявляти ініціативи у збиранні доказів, а може тільки сприяти сторонам у їх витребуванні. Отже, положення, яке має місце у ч. 2 ст. 166 СК, є неадекватним ст. 129 Конституції України, де встановлено загальні засади судочинства, та нормам ЦПК.
  Спори судом вирішуються тільки на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь