льності реалізується у повному обсязі. Тобто у справах
  13 Радзієвська Л.К. Див. у кн.: Порівняльне судове право.-К.: Либідь, 1993.-С. 171-172.
  60
  
  ГЛАВА 1, Стаття 11
  окремого провадження, де має місце наявність публічного елементу принцип змагальності є «урізаним», оскільки на суд законом покладено обов'язок щодо ініціативи по збиранню доказів (ст. 248 ЦПК), зокрема щодо про-зедення експертизи (ст. 239 ЦПК), залучення до справи заінтересованих осіб (ст. 248 ЦПК). Але у такій категорії справ окремого провадження, як встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 256 ЦПК), сам заявник повинен довести суду наявність або відсутність певного факту, з яким він пов'язує виникнення, зміну або припинення певних прав та обов'язків. Тобто якщо відповідно до статей 10, 60 ЦПК він не доведе суду свої вимоги, а заінтересовані особи - свої заперечення, якщо вони виникнуть під час судового розгляду справи окремого провадження (ч. 6 ст. 235 ЦПК), тобто не подадуть докази на підтвердження своїх вимог та запере-чень, суд відмовить заявнику у встановленні факту або у залишенні заяви без розгляду, зокрема у зв'язку з тим, що заінтересовані особи не довели суду ту обставину, що із встановленням факту в порядку окремого провадження буде порушене їх суб'єктивне право, отже, слід констатувати виникнення спору про право. Саме такі дії заінтересованих осіб можуть спричинити виникнення спору про право між заявником та заінтересованими особами. Але не будь-який спір потягне за собою наслідки, передбачені ч. 6 ст. 235 ЦПК щодо залишення заяви без розгляду, а тільки спір про суб'єктивне матеріальне право. Щодо процесуального спору, який по-лягатиме у дослідженні доказів, міркуваннях заявника та заінтересованих осіб, про доведеність вимог, то він і є вираженням принципу змагальності. Але виходячи зі специфіки певних