матеріальні, так і процесуальні інтереси, то змагання між цими сторонами залежить від стратегії та тактики, правової позиції особи у справі.
  Змагальність - це спосіб виявлення істини у справі, тому законодавець, наділяючи учасників процесу рівними правами у поданні доказів, тим самим забезпечив, гарантував реалізацію цього демократичного принципу. Правосуддя нині неможливе без принципу змагальності, але на практиці не усі судді правильно сприймають його. У деяких випадках суд замінює сторони при поданні доказів, тобто сам витребовує їх, але доказ повинен подаватися однією із сторін для підтвердження її (саме сторони) вимог або заперечень, а не бути безпредметним. Інакше виходить, що суддя витребовує доказ в інтересах однієї із сторін, що є неприпустимим, оскільки суд повинен бути неупередженим. Одночасна активність суду і сторін при поданні, витребуванні'та дослідженні доказів є неприпустимою, суд не повинен замінювати сторони, а має тільки створювати необхідні умови для здійснення ними їх процесуальних прав та виконання обов'язків. Оскіль-
  12 Комментарий к гражданскому процесуальному кодексу Российской Федера-ции / Под ред. М.С. Шакарян.- М.: Проспект, 2003.- С.38.
  58
  
  ГЛАВА 1. Стаття 10
  ки основним завданням суду є розгляд та перевірка вірогідності поданих сторонами доказів, їх оцінка у судовому рішенні.
  З, 4. Великим досягненням цивільного процесу є те, що з 1996 р. на зміну процесу слідчому прийшов процес змагальний та змінилася роль судді у ньому. Суддя перестав бути ініціатором витребування доказів, оскільки такий обов'язок законодавцем було покладено на сторони. Крім того, нині суддя, зберігаючи незалежність, безсторонність, об'єктивність, повинен здійснювати керівництво процесом, усуваючи при цьому із нього все, що не має значення для справи. При цьому він зобов'язаний роз'яснити